|
Як і в будь-якій іншій програмі наркореабілітації, індивідуальні результати можуть бути різними в різних людей.
|
|||
| Що говорять випускники | Що говорять рідні випускників | Відеоролики | |
«Я дізнався, хто я»
Випускник «Нарконону»
Якоб К.
У мене було 4–5 робіт одночасно, і я намагався крутитися, щоб заробити вдосталь для себе, працював як одержимий. Мама вмерла від раку кісток, я втратив кращого друга в аварії. І я не знав, як впоратися з усіма втратами, що випали на мою долю.
Я почав спізнюватися на роботу. Я став недбалим. Гроші, які я відкладав, щоб купити будинок, їжу тощо, – все йшло на наркотики. І не встиг я озирнутися, як уже підсів на них. Я намагався відучити себе від наркотиків. Намагався їх більше не приймати – і захворів, почалася застуда, з’явилося відчуття, ніби спина зламана, ніби я вмираю. І я просто не міг зупинитися, і тоді я звернувся до батька, попросив у нього допомоги.
Почувши про Нарконон, ми дізналися, що він набагато дієвіший, ніж групова психотерапія, що він дає навики для життя і зміцнює характер, і перестаєш бути слабким у тому, в чому я був слабкий. І я не повернуся до наркотиків.
Персонал дуже мені допоміг, як і багато студентів, що проходили ті ж кроки. Вони допомогли мені вибратися з панцира, в якому я жив. У кінці програми потіння мені було дуже добре. Я почував себе молодшим. Я не почував себе брудним чи «під кайфом». Я був повен енергії. З моїм тілом було все гаразд, як у старі добрі часи.
Але найкраще, що я отримав від програми: я дізнався, хто я і що мені не треба ховатися за чимось. Мені не потрібні наркотики, щоб почуватися комфортно. Мені не потрібні наркотики, щоб пристосовуватися. Я незалежна людина, і я навчився бути самим собою, і немає кращого подарунка на світі, ніж дізнатися, хто ти є, і бути у згоді із собою.
